В сучаснiй науковiй традицiї обрядовiсть, в аспекті символічної діяльності людини, розглядається як специфiчна iєрархiзована система рiзних кодiв: предметного, акціонального, образотворчого, вербального та ін., що використовує формальнi та матерiальнi засоби для кодування переважно одного i того ж змiсту, який зводиться в цiлому до»картини свiту». В такій системі, сформованій світоглядом даного соціуму в цiннiсному аспектi можна досліджувати будь-які її елементи: людину з її свiтоглядом, думками i дiями, створенi нею предмети, розглядати їх міфологічну семантику, тощо.
Ми зосередимо увагу на особливостях взаємовiдносин людини i специфічних обрядових атрибутів причетних до первісних уявлень та міфів, спробуємо дослідити знакові характеристики ряду речей — продуктів сфери ткацтва, які пов’язуються з домінантними міфо-поетичними образами архаїчної картини світу: «Пуповини», «Шляху», «Долі» та ін.,моделюють космогонічну ситуацію «початку», і функціонуютьу сфері ритуалу як міфологічні «першоречі».
За твердженнями сучасних дослідників, зокрема,В.Іванова [1990], В.Топорова [1995], мислення людини з традиційним світоглядом характеризу-ється глобальним космiзмом. А тому для носіїв традиції серед предметів оточуючого світу найвищий статус мають ті, що сакральні. А сакральні ті, які «космологiчні» i мають певне відношення до ідеї свiтотворення, котра повинна вiдтворюватися у щорiчнiй обрядовiй практицi людини. З цього погляду вся господарська діяльність, а зокрема, і всі «технологiчнi процеси» виготовлення людиною речей спiввiдносились з унiверсальною мiфологiчною схемою, яка моделювала Всесвiт, санкцiонувала космiчну впорядкованiсть i на всiх рiвнях вiдтворювала претворення Хаосу в Космос]. Такі світоглядні установки в українській традиції актуалізувались і в ритуалізованому процесi виготовлення жінкою ткацької продукції, що розгортався у хронологiчномупланi на рівні етапів «творення свiту» .
При цьому, вiдповiдно до загальних принципів, що лежать в основi традицiйного космогенезу, бралось до уваги те, що першим завжди створюється найваживiше i найпотрiбнiше — це «першоречi» І саме їхні предметні образи отримують в ритуалі найвищий семіотичний статус як такі речі, що через ряд ланок пов’язуються з початком «творення», отже відповідним чином моделюють і ритуально значиму ситуацію»початок». Тому саме вони вважались найсильнiшими та найдiєвiшими і з магічної точки зору . Відзначимо, що подібні вірування носять універсальний характер і зустрічаються у багатьох народів світу. Зокрема, у весільному обряді росіян (як характерному перехідному ритуалі) з метою захисту від порчі, наречена перед вінцем приколювала до спідниці шматок своєї першої вишивки, оперізувалась на талії поясом свого першого плетіння або «учбовою пряжею» яку вона напряла самостійно першого разу .
Як відомо, і в українців особливе значення мали перші штани, які шила мати для свого сина, перша сорочка пошита молодою для свого нареченого та ін.
Закономiрно й те, що найбiльш поширеними у багатьох ритуальних ситуацiях, якi моделювали ситуацiю «початку»(календарні обряди, iнiцiацiйнi перетворення), виступають в українській традиції такi магiчно «сильнi першоречi», як конопляне і лляне клоччя (сировина для продуктiв ткацтва), та iншi рiзноетапнi вироби процесу ткацтва, що маркерують окремі етапи космічного «творення». Особливо яскраво вони відтворені в процесі ритуального виготовлення одноденних,»обиденних» рушників, де кожному з етапів «творення» відповідає і певний ряд створюваних речей: рослинне клоччя- нитки, мотузки — ткацька основа — полотно — рушники з вишитими на них орнаментами, що відображають тричленну модель Світу з Деревом Життя, солярними знаками, символами землі, води та ін)
Як відзначає В. Топоров, виготовлена в умовах ритуалу, така сакралізована рiч — «першорiч» має особливу iманентну силу, вона дiє в особливих, «вiдмiчених» чи кризових ситуацiях, пов’язаних з певними її знаковими функцiями i завданнями, а точнiше, — надзавданнями космiчного масштабу. Це здатність викликати дощ, вiдвернути грозову хмару, оберігати поселення від проникнення злих духів лiкувати людину та ін.
Звернення до таких, «сильних» ,з магічної точки зору, речей та їх виготовлення в повсякденностi в рамках «профанiчного»буття було справою грiховною і дозволялось лише в тих випадках, коли вiдповiдало основному космологiчному тексту і коли в певних критичних ситуацiях iншi можливостi вже було вичерпано.
В такому разі носiї традицiйного свiтогляду вiдчували себе причетними до глобального процесу космогенезу i антропогенезу (в язичницькій концепції), а людина не тiльки бачила та переживала його, але й будучи втяненою в цей процес, і сама реалiзовувалась в ньому як демiург, як творець.
Традицiйне ткацтво та численні ритуально-магічні акти,несучи в собi образ космічного творення, наслiдуючи його логiку заангажовані надзавданнями космічного масштабу. Етнограф О. Боряк зазначає, що народна свiдомiсть завжди сприймала прядiння, снування i ткання як етапи «творення свiту». До таких уявлень, що відображають язичницьку картину світу, пізніше вплітаються християнські мотиви: «Небо — таке соснованіє боже, таке бог дав».Господь сосновав земельку, работав, щоб вона була тверда, густа .
Додамо, що емпiричнi спостереження людини, її технологiчнi експерименти — плетiння, виготовлення кошикiв тощо, вiдiграли важливу роль i у виокремленнi понять, що привели до створення ткацького верстата з пiтканням та основою, який став однiєю з досить поширених моделей свiту. А відтак, процес виготовлення тканини виражав символiку, еквiвалентну творенню, пов’язану з iдеєю поєднання і росту завдяки переплетінню двох елементiв на ткацькому станку: основи — пасивного жiночого принципу в природi і утка — активного чоловiчого начала. Зазначимо, що iдея подавати виробничi процеси як щось тотожне самому життю, процесам у природi, Всесвiті — унiверсальна, i має доiсторичне походження. Космiчне ткацтво присутнє в мiфологiях багатьох iндоєвропейських та iнших народiв світу.
В «Упанiшадах» верховний бог Брахма зображений як «той,на якому свiти переплiтаються, як основа i уток» . Дослідник А.Міллер, вивчаючи міфологічні аспекти ткацтва в японській культурі, а саме, космотворчі функції богині-ткалі Аматерасу, констатував, що «взаємодія утка і основи, утворені ниткою вузли, створюють чудову тканину світу, чиї небеса, гори, рівнини і моря насичені субстанцією камі, тобто сакральним» .
Отож, у свiтi, де ототожнювались об’єкт i суб’єкт, творець i творiння, частина i цiле, рiч була невiддiльною вiд людини. Саме тому в народнiй свiдомостi українцiв набув поширення погляд на жiнку, як на творця-демiурга, творця людської долi, призначення якої — народжувати i створювати речi подiбно до того, як колись Бог створив людину i Всесвiт.
Звiдси — сакралiзацiя в ритуалі виготовлених жінкою нитки,тканини, рушника та ін. У взаєминах людини з природою цi предмети перебирали на себе функцiї медiаторiв мiж протилежними семантичними сферами «свого » і «чужого»,наділялись надприродними магiчними силами, що за уявленнями наповнювали Всесвiт, і якими прагнула заволодiти та керувати людина.
Розглянемо окремi знаковi характеристики та символiчнi функцiї обрядових атрибутiв — продуктiв ткацтва, що вписуються у традицiйну мiфологiчну картину свiту українців, виступаючи в ритуалі в ролі її елементів(мікросвіт), які здатнi, згідно з принципами дії імітативної магії, впливати на явища Всесвіту (макросвіту). Це, перед усім, рослинна сировина — лляне і конопляне клоччя, з якого виготовлялась тканина.
В ряді ритуальних ситуацій, коли в рiзних варiантах актуалiзується iдея «народження-переродження» моделюється стан «початок-першотворення», часто зустрiчаємо використання конопляного та лляного клоччя з символiчними функцiями «першоречовини», як знаку-маркеру первісного Хаосу. П.П. Чубинський зафiксував цiкавий український звичай, в якому простежуються мiфологiчнi мотиви створення свiту з яйця: у Чистий Четвер (як день, котрий входить до циклу Великоднiх свят, що втілювали язичницьку iдею народження Всесвiту). При богослужiннi дiти ставали перед алтарем i тримали в руках крашанки з отворами, наповненi клоччям. По закiнченню богослужiння ними христосувалися . З точки зору семантики і знаковості обрядової атрибутики, ці ритуальні дiї, очевидно, і моделюють символiчний ланцюг: рослинне клоччя — Хаос; богослужіння — джерело життя, що створює зародок в яйцi; христосування — фізичне народження (Космос) і духовне (Культура). Таким чином, цей звичай прочитується як 20своєрiдний процес кодування дiйсностi відповідно до розуміння носіями традиції необхiдностi органiзацiї людського колективу для досягнення певної мети, і в першу чергу — забезпечення життя, захисту i пiдтримання всього живого на землі, що забезпечувало гармонію і у Всесвiтi.
Моделювання ситуацiї «початок» простежуємо в цілому ряді символічних актів, де у схему мiкрокосмос-макрокосмос включалися сакралізовані вироби, які мали направляти «хід речей» в потрібному напрямку: в Чистий Четвер дiвчата брали пучок нетрiпаного льону (першоречовина), iшли в баню (знак потойбiчного свiту) й побувши там деякий час, виходили на вулицю, запалювали льон i стрибали через полум’я. Пояснювали цi дiї тим, що «перше робили для того, щоб росло довге волосся, а друге — щоб запалитись коханням до майбутнiх своїх чоловiкiв
Універсальна тема «початку» особливо прискiпливо розробляється та втiлюється в родильнiй звичаєвостi.
Особлива роль тут надається коноплянiй та ллянiй пряжi, речам, що першими дотикаються до дитини, а в подальшому програмують життєвi процеси: щоб дитина була плодовитою, пуповину перев’язували конопляним прядивом, а коли бiльшене хотiли мати дiтей — лляним .
Показове у цьому аспекті використання у білоруському родильному обрядi куделi, яка теж моделює один з варіантів переходу новонародженого вiд «природного стану» (Хаосу) до «культури»(Космосу). Здатнiсть ходити — необхiдна властивість людини, але в народi побутувало вiрування, що новонародженi дiти, позбавленi цiєї здатностi з тієї причини, що в материнскій утробі ніжки кожного дитяти зв’язані невидимими путами, які потрібно розрізати і звільнити дитя:
«К головке дитяти привязывается куделя, и мать безверетена прядет возможно длинную и толстую нитку, делает из нее путо, которым опутывает дитя и, поставив его на «дыбки», одним взмахом ножа разрезает путы промеж ног» . Ці дії є характерною реплікою ситуації «початок», котра семантично тотожна актові перерiзання пуповини — одній з важливих точок вiдлiку життя людини.
На основі існуючих досліджень стає зрозумілим, що ритуальна тема «першого», «нового» вже сама по собi мiстить посилання на народження, «творення», яке корелює з космогонічним «творенням», а тому логічно розглянути й окремі ритуали весільного циклу за участю наречених, які моделюють їхнє символiчне народження (переродження) в новому соцiальному статусi.
Зокрема, ритуальну ситуацію «початок», яка пов»язується з ідеєю світотворення з яйця, відображає весільний звичай лемків, коли під час ритуалу вбирання молодої до шлюбу (вона стоїть на конопляному мішку), на поріг кладуть яйце, яке наречена перед приходом молодого повинна розбити.
А відтак використання на весiллi конопляного і лляного клоччя як знаку «першоречовини- хаосу», що маркерує ситуацію «початок», — невипадкове: на Полiссi молодій під час весільного обряду покривання молодої («із дівиці — молодиця») у волосся клали куделю з льону . Символічне спалювання лляної куделi мало мiсце першого і другого дня українського традиційного весiлля: дружко прикрiплював до жердини прядку i куделю, яку молода пiд час танцю з нареченим пiдпалювала. При цьому додамо, що у всiх схiдних слов’ян, як i в багатьох iнших народiв, волокнам льону також приписувались магічно-очиснi, оберегові та вiдгiннi властивостi.
Отже, в традицiйнiй культурi виробничі процеси паралельно спiввiдносились з найглобальнiшою iдеєю створення Свiту (його початку), а відповідно і творенням «першоречей». А відтак і виготовлена в умовах ритуалу жiнкою-демiургом сировина для тканини (рослинне клоччя) надiлялась високим семiотичним статусом як сакральна «першоречовина», що знаходиться бiля «джерела життя».
Виходячи з цього, така «священна» рiч вважалась i максимально насиченою життєдайними, магiчними силами, які в рiзних життєвих ситуацiях мали захищати людину вiд зла, сприяти загальній родючостi, а також стабiльностіi як у соцiумi, так і у Всесвіті.
Темний ліс 
Для отправки комментария необходимо войти на сайт.